ПРОЕКТ

Закон України

„Про внесення змін до Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та деяких інших законів України”

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести зміни до таких законів України:

1. У Законі України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (Відомості Верховної Ради України 2001 р., № 10, ст.44; 2002 р., № 17, ст.117; 2003 р., № 10-11, ст.86; 2003 р., № 14, ст.94; 2003 р., № 24, ст.154; 2003 р., № 30, ст.247; 2004 р., № 8, ст.64; 2004 р., № 11, ст.140; 2004 р., № 17-18, ст.250; 2004 р., № 46, ст.511; 2005 р., № 4, ст.84; 2005 р., № 7-8, ст.162; 2005 р., № 17, ст.267; 2005 р., № 18-19, ст.267; 2005 р., № 26, ст.358; 2005 р., № 33, ст.430; 2005 р., № 48, ст.480; 2006 р., № 1, ст.18; 2006 р., № 9, ст.96; 2006 р., № 10-11, ст.96; 2006 р., № 13, ст.110; 2006 р., № 35, ст.296; 2007 р., № 3, ст.31; 2007 р., № 27 ст.363; 2008 р., № 5-6, ст.78; 2008 р., № 7-8, ст.78; 2008 р., № 9, 2008 р., № 27-28, ст.253; уточнення):

1) у статті 1:

пункт 1.5 після слів „штрафних санкцій)” доповнити словами „або у іншому розмірі”, слова „визначених відповідними законами” замітити словосполученням „або інших норм, визначених відповідними законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи”;

доповнити новим пунктом 1.21 такого змісту:

„1.21) податковий контроль – це система заходів, що вживаються контролюючими органами в межах повноважень, визначених законом, з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи”.

2) у статті 2:

2.1) назву викласти у такій редакції:

„Стаття 2. Контролюючі органи та здійснення ними податкового контролю. Права та обов’язки контролюючих органів та платників податків під час здійснення податкового контролю.”;

2.2) доповнити пунктом 2.4 такого змісту:

„2.4. Податковий контроль здійснюється за принципами:

підконтрольності і підзвітності контролюючого органу відповідним органам державної влади;

рівності прав і законних інтересів усіх платників податків;

гарантування прав платника податків;

об'єктивності та неупередженості здійснення податкового контролю;

наявності визначених законом підстав для здійснення податкового контролю;

відкритості, прозорості, плановості й системності;

неприпустимості дублювання повноважень контролюючих органів;

невтручання контролюючого органу у статутну діяльність платника податків, якщо вона здійснюється у межах закону;

відповідальності контролюючого органу та його посадових осіб за шкоду, заподіяну платнику податків внаслідок порушення вимог законодавства;

дотримання умов міжнародних договорів України;

незалежності контролюючих органів від політичних партій та будь-яких інших об'єднань громадян”;

2.3) доповнити пунктом 2.5 такого змісту:

„2.5. Загальні вимоги до здійснення податкового контролю:

проведення перевірок контролюючими органами не повинно порушувати встановленого режиму роботи платників податків;

контролюючий орган не може здійснювати податковий контроль, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення податкового контролю та не визначає повноваження такого органу під час здійснення податкового контролю;

посадовій особі контролюючого органу забороняється здійснювати податковий контроль за дотриманням законодавства платниками податків, щодо яких посадова особа є пов’язаною особою та/або членом сім’ї платника податку або посадової особи платника податку, відповідальної за нарахування та сплату податків, зборів (інших обов’язкових платежів);

контролюючі органи та платники податків за взаємним повідомленням мають право повністю або частково фіксувати процес здійснення виїзної перевірки засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такої перевірки;

посадові особи контролюючого органу зобов'язані зберігати комерційну таємницю платника податків, що стала відома під час здійснення податкового контролю. Одержана посадовою особою контролюючого органу інформація під час здійснення податкового контролю, доступ до якої обмежено законом, може використовуватися виключно у встановленому законом порядку. Контролюючі органи забезпечують спеціальний режим захисту та доступу до інформації, що є комерційною таємницею, згідно з вимогами закону;

контролюючі органи та платники податків мають право залучати третіх осіб з метою захисту своїх прав та законних інтересів у ході здійснення податкового контролю”;

2.4) доповнити пунктом 2.6 такого змісту:

„2.6. Права та обов’язки контролюючих органів під час здійснення податкового контролю.

1) Контролюючий орган під час здійснення податкового контролю має право:

вимагати від платників податків дотримання вимог чинного законодавства;

вимагати від платника податків усунення виявлених порушень вимог законодавства;

вживати передбачені законодавством заходи щодо припинення дій платника податків, які перешкоджають здійсненню повноважень контролюючого органу;

одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час проведення податкового контролю та реалізації матеріалів перевірок;

під час проведення виїзних перевірок проводити обстеження територій, приміщень та іншого майна, що використовуються для здійснення господарської діяльності, які є об’єктами оподаткування або використовуються для отримання доходів (прибутку) чи пов’язані з об’єктами оподаткування, а також обстеження (спостереження) процесу проведення платником податків розрахункових операцій;

проводити контрольну розрахункову операцію, яка передує оперативній перевірці;

користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншим спеціальним законодавством, що регулює діяльність такого контролюючого органу.

2) Контролюючий орган під час здійснення податкового контролю зобов'язаний:

дотримуватись професійної етики у взаємовідносинах з платником податків;

зберігати комерційну таємницю платника податків, що стала відома під час здійснення податкового контролю;

ознайомити платника податків з результатами податкового контролю в строки, передбачені законом;

діяти в межах повноважень, передбачених відповідним законодавством для такого контролюючого органу”.

2.5) доповнити пунктом 2.7 такого змісту:

„2.7. Права та обов’язки платника податків під час здійснення податкового контролю:

1) Платник податків під час здійснення податкового контролю має право:

вимагати від посадових осіб контролюючого органу дотримання чинного законодавства;

бути присутнім під час здійснення податкового контролю;

вимагати нерозголошення інформації, що є комерційною таємницею платника податків;

одержувати та ознайомлюватись з результатами податкового контролю;

надавати у визначені законодавством терміни письмові пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки;

оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії та рішення контролюючих органів та їх посадових осіб.

2) Платник податків під час здійснення податкового контролю зобов’язаний:

допускати посадових осіб контролюючого органу до здійснення податкового контролю за умови дотримання порядку його проведення, передбаченого законом, а також не вчиняти дій, які перешкоджають здійсненню законних повноважень посадовою особою контролюючого органу;

виконувати законні вимоги посадових осіб контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень податкового та іншого законодавства;

надавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час проведення податкового контролю.

За результатами податкового контролю платник податків зобов'язаний одержати для ознайомлення та підписання примірник довідки або акта”;

3) доповнити новими статтями 2¹ - 2⁵ такого змісту:

„Стаття 2¹ „Види перевірок”

2¹.1. За часом здійснення перевірки, що проводяться органами державної податкової служби, поділяються на планові та позапланові.

Плановою вважається перевірка платника податків, яка передбачена у плані роботи податкового органу.

Позаплановою вважається перевірка платника податків, яка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби. Позаплановими перевірками вважаються всі види перевірок за винятком планових та камеральних.

2¹.2. За місцем проведення перевірки, що здійснюються органами державної податкової служби, поділяються на виїзні та невиїзні.

Виїзною перевіркою вважається перевірка, яка провадиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

2¹.3. За способом проведення перевірки, що здійснюються органами державної податкової служби, поділяються на камеральні, документальні, оперативні.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться органом державної податкової служби виключно на підставі зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) даних без проведення будь-яких інших перевірок платника податків.

Документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться на підставі поданих податкових декларацій, розрахунків (звітів), фінансової звітності, регістрів обліку, декларацій про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за межами України, та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів), виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Оперативною вважається перевірка, при проведенні якої у межах наданих законом повноважень на підставі первинних документів перевіряється достовірність поданих суб’єктами господарювання звітів, а також, у порядку, встановленому законом, здійснюється контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків, веденням касових операцій, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів та дотриманням іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.”

„Стаття 2². Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби камеральних перевірок платників податків.

Камеральна перевірка проводиться службовими особами у приміщенні органу державної податкової служби на підставі зазначених платником податків у податкових деклараціях (розрахунках) даних та інформації без будь-якого спеціального дозволу керівника податкового органу.

У разі встановлення порушень за результатами проведення камеральної перевірки складається акт перевірки. Порядок проведення та оформлення матеріалів камеральних перевірок встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом з питань державної регуляторної політики”.

„Стаття 2³ Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби документальних перевірок

2³.1. Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових документальних перевірок.

Планова документальна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків не частіше одного разу на календарний рік.

Забороняється проведення планових документальних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім перевірок з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності справляння державного мита, судового збору та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, гарантованих бюджетними коштами.

Відбір платників податків до планових документальних перевірок здійснюється з використанням ризикоорієнтованої системи з урахуванням критеріїв ризику втрати бюджетних надходжень внаслідок вірогідного порушення платниками податків вимог податкового та/або іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на органи державної податкової служби. Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику господарської діяльності, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Право на проведення планової документальної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення перевірки надіслано письмове повідомлення.

Повідомлення повинно містити:

дату початку та заплановану тривалість проведення перевірки;

найменування або прізвище, ім’я та по батькові платника податків, щодо діяльності якого буде здійснюватись перевірка;

назву податкового органу.

Письмове повідомлення надсилається платнику податків поштою листом з повідомленням про вручення чи вручається особисто платнику податків – фізичній особі або посадовій особі платника податків – юридичної особи під розписку. Платник податків має право не допускати посадову особу органу державної податкової служби до здійснення такої планової виїзної документальної перевірки в разі неодержання повідомлення про її здійснення, крім випадків, коли у податковому органі є документи, які підтверджують направлення платнику податків за його місцезнаходженням повідомлення про початок планової документальної перевірки.

Проведення планових виїзних документальних перевірок здійснюється органами державної податкової служби одночасно з іншими контролюючими органами, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів). Порядок координації проведення планових виїзних документальних перевірок контролюючими органами, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), визначається Кабінетом Міністрів України.

За результатами проведення планової документальної перевірки у встановленому центральним податковим органом порядку складається акт перевірки (у разі відсутності порушень – довідка), один примірник якого у останній день перевірки вручається платнику податків.

2³.2. Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби позапланових документальних перевірок.

Позапланова документальна перевірка може проводитися за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) при проведенні перевірок інших платників податків або отриманні в установленому законодавством порядку інформації виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, наявність фактів, які можуть свідчити про легалізацію (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом ;

2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки чи звіти, подання яких передбачено законом, або подано уточнюючий розрахунок з відповідного податку на зменшення суми податкового зобов’язання (збільшення суми бюджетного відшкодування) за період, який перевірявся податковим органом;

3) виявлено недостовірність даних, помилки в податкових деклараціях (розрахунках чи звітах), які подані платником податків до податкового органу та подання яких передбачено законом, та/або є протиріччя чи невідповідності між даними, зазначеними в них;

4) платником податку подано у встановленому порядку зауваження до акта планової чи позапланової виїзної документальної перевірки або скаргу на прийняте за результатами перевірки повідомлення-рішення, у яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами повідомлення-рішення, за умови якщо у цих зауваженнях або скарзі платник посилається на обставини, що не були досліджені при проведенні такої перевірки, та з метою перевірки обставин, викладених у скарзі (запереченнях);

5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо ним не надано пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом п’яти робочих днів від дня отримання запиту, та/або не підписано акт невиїзної документальної перевірки, здійсненої на підставі наданих ним документів;

6) розпочато процедуру припинення юридичної особи, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків, припинено або припиняється діяльність самозайнятої особи, платник податків знімається з обліку в органі державної податкової служби;

7) платником податків відповідно до закону заявлено до відшкодування податок на додану вартість; подано декларацію з від’ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис.грн., а також, якщо щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податкової накладної покупцю або порушення правил заповнення податкової накладної;

8) до органу державної податкової служби надійшло письмове повідомлення, звернення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про можливе порушення суб’єктом господарювання вимог податкового законодавства, отримано інформацію від уповноважених фінансових установ, правоохоронних органів та органів митної служби про наявність порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

9) у разі коли платником податку на прибуток підприємств протягом чотирьох послідовних базових звітних періодів у податковій звітності декларується від'ємне значення об’єкта оподаткування;

10) отримано запит підрозділу, який провадить оперативно-розшукову діяльність, або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора чи суду про призначення перевірки;

11) органами державної податкової служби вищого рівня у порядку контролю за діями або бездіяльністю службових осіб органу державної податкової служби здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів перевірки, проведеної податковим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з’ясування питань, які підлягають вивченню під час перевірки, для винесення об’єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Рішення про проведення позапланової документальної перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно службових осіб податкового органу, які проводили планову або позапланову документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;

12) отримано рішення та/або доручення Кабінету Міністрів України щодо проведення перевірки;

13) в інших випадках, прямо визначених законами України.

Проведення позапланових документальних перевірок з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законами або міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Рішення про проведення позапланової документальної перевірки приймається керівником податкового органу. Форма рішення визначається центральним податковим органом.

За результатами проведення позапланової документальної перевірки у встановленому центральним податковим органом порядку складається акт перевірки (у разі відсутності порушень – довідка), один примірник якого у останній день перевірки вручається платнику податків.

2³.3. Порядок проведення податковими органами невиїзних документальних перевірок платників податків.

Планові та позапланові невиїзні документальні перевірки здійснюються службовими особами у приміщенні податкових органів у випадках та у терміни, визначені цією статтею, за письмовим рішенням керівника (заступника керівника) податкового органу.

У приміщенні податкового органу також може бути проведено перевірку платників податків, у яких відсутні приміщення, за їх обґрунтованим проханням.

Присутність платників податків під час проведення невиїзних документальних перевірок не є обов'язковою.

За результатами проведення невиїзної документальної перевірки у встановленому центральним податковим органом порядку складається акт перевірки (у разі відсутності порушень – довідка), один примірник якого у останній день перевірки вручається платнику податків.

2³.4. Умови допуску посадових осіб податкового органу до проведення виїзних документальних перевірок платників податків.

Посадові особи податкового органу вправі приступити до проведення виїзної документальної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, за умови пред’явлення службового посвідчення та надання платнику податків (його посадовій особі), під розписку:

1) направлень на перевірку, в яких зазначаються дата їх видачі, назва податкового органу, найменування платника податків, щодо якого проводиться перевірка (прізвище, ім’я, по батькові громадянина – підприємця, який перевіряється), ідентифікаційний код платника податків за ЄДРПО (ідентифікаційний номер фізичної особи платника податків за ДРФО (або паспортних даних фізичної особи – платника податків, у разі внесення відповідної відмітки у паспорті при відмові від застосування ідентифікаційного номеру фізичної особи)), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада, звання та прізвище посадової особи податкового органу, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку є дійсними за умови наявності підпису керівника, скріпленого печаткою податкового органу;

2) копії рішення керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення такої перевірки, дата її початку та тривалість.

Ненадання цих документів платнику податків або посадовій особі платника податків, або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення службових осіб податкового органу до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Направлення на перевірку є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення перевірки.

При відмові платника податків (його посадових осіб) отримати під розписку документи, визначені частиною першою цього пункту, службовими особами податкового органу складається акт за встановленою центральним органом державної податкової служби України формою. Направлення на перевірку, акт про відмову від отримання направлення на перевірку та копії рішення про проведення перевірки є підставою для початку проведення такої перевірки.

Перед початком здійснення виїзної документальної перевірки службові особи податкових органів зобов’язані внести запис до журналу реєстрації перевірок платника податків (у разі його надання для здійснення таких записів).

Планова чи позапланова виїзна документальна перевірка повинна здійснюватися з відома або у присутності керівника (його заступника) чи уповноваженої особи платника податків в порядку, встановленому законом.

2³.5. Терміни проведення документальних перевірок платників податків органами державної податкової служби.

Тривалість планової документальної перевірки не повинна перевищувати 30 робочих днів, а щодо суб’єктів малого підприємництва – 15 робочих днів. Продовження строків проведення планової документальної перевірки можливе за рішенням керівника податкового органу не більше як на 10 робочих днів, щодо суб’єктів малого підприємництва – не більше як на 5 робочих днів, а для великих платників податків – на строк не більше як на 20 робочих днів.

Тривалість позапланової документальної перевірки (крім перевірок, визначених підпунктами 4, 6 та 10 частини другої пункту 11³.2 цієї статті) не повинна перевищувати 10 робочих днів, щодо суб’єктів малого підприємництва – 5 робочих днів, а для великих платників податків – 20 робочих днів. Продовження строків проведення позапланової документальної перевірки можливе за рішенням керівника податкового органу не більше як на 10 робочих днів, щодо суб’єктів малого підприємництва – не більше як на 5 робочих днів, а для великих платників податків – на строк не більше як на 20 робочих днів.

Позапланові документальні перевірки платників податків, визначені підпунктами 4, 6 та 10 частини другої пункту 11³.2 цієї статті, здійснюються у терміни, передбачені для планових документальних перевірок з можливістю їх продовження на строк, зазначений у частині першій цього пункту.

Для цілей цієї статті великими платниками податків визнаються платники податків – юридичні особи, які органами державної податкової служби віднесені до категорії великих платників на підставі критеріїв, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Проведення планової або позапланової документальної перевірки може бути призупинено з подальшим продовженням її проведення на невикористаний строк, у разі, якщо її проведення неможливе без завершення перевірок платників податків, з якими платник податків, що перевіряється, мав правові відносини; підтвердження залишків товарно-матеріальних цінностей у місцях зберігання; завершення розгляду судом позовів податкових органів з питань, що пов’язані з предметом перевірки; ненаданням платником податків документів, необхідних для перевірки, а також за обґрунтованим зверненням платника податків, діяльність якого перевіряється, і погодженням з керівником податкового органу.

При цьому, загальний термін, на який може бути призупинено перевірку, не повинен перевищувати 30 робочих днів.

Призупинення планової або позапланової документальної перевірки перериває перебіг строку проведення перевірки.

Рішення про призупинення та поновлення планової або позапланової документальної перевірки приймає керівник податкового органу за письмовим поданням посадової особи, що проводить перевірку.

У разі призупинення перевірки податковий орган надсилає (або надає під розписку) платнику податків та органу, який ініціював проведення перевірки, письмове повідомлення про дату призупинення перевірки.

Поновлення проведення перевірки можливе на наступний робочий день після письмового повідомлення про це платника податків.

„Стаття 2⁴ Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби оперативних перевірок.

2⁴.1. Підстави проведення оперативних перевірок.

Оперативна перевірка може проводитися за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) отримання письмового повідомлення, доручення, звернення органів державної влади або органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб про порушення платником податків вимог законодавства щодо порядку проведення розрахункових та касових операцій, патентування та ліцензування, при цьому платник податків інформується про підстави проведення такої перевірки;

2) неподання платником податків протягом 2-х послідовних звітних періодів обов’язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, книг обліку розрахункових операцій, розрахункових книжок або подання їх з нульовими показниками;

3) отримання в установленому законодавством порядку інформації про початок здійснення платником податків виду діяльності, який передбачає одержання відповідного патенту чи ліцензії;

4) наявність збитків або зменшення протягом двох останніх податкових періодів податкової віддачі з податку на прибуток (податку з доходу фізичних осіб) нижче середньогалузевого показника, зменшення у суб’єктів господарювання, які здійснюють готівкові розрахунки у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, динаміки виторгів за незмінних умов ведення діяльності;

5) зменшення суми розрахунків, проведених із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (книги обліку розрахункових операцій), у порівнянні з іншими суб’єктами господарювання, які займаються однаковими видами діяльності та мають однакові умови отримання доходу;

6) попередні результати проведених перевірок суб'єктів господарювання та їх господарських одиниць свідчать про порушення вимог законодавства щодо порядку проведення розрахункових та касових операцій, патентування та ліцензування;

7) наявність значної кількості ремонтів реєстраторів розрахункових операцій та/або значної кількості зареєстрованих реєстраторів розрахункових операцій, по яких надається звітність, що платники податків їх не використовують.

8) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання, транспортування та/або реалізації спирту, марок акцизного збору, виноматеріалів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, парфумерно-косметичної та спиртовмісної продукції, нецільового використання спирту та марок акцизного збору суб’єктами господарювання, в тому числі виробниками (постачальниками) або покупцями цієї продукції;

9) необхідність опломбування чи переопломбування місць можливого доступу до спирту на брагоректифікаційних апаратах підприємств-виробників спирту та спиртовмісної продукції, здійснення контролю за збереженням пломб у місцях доступу до спирту, показниками лічильників та технічним станом спиртовимірювальних апаратів, проведення інвентаризації спирту у місцях його зберігання;

10) здійснення заходів щодо вилучення та знищення або передачі на промислову переробку алкогольних напоїв, знищення тютюнових виробів, що були незаконно вироблені чи знаходилися у незаконному обігу;

Рішення про проведення оперативної перевірки приймається керівником податкового органу. Форма рішення визначається центральним податковим органом.

2⁴.2. Умови допуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення оперативних перевірок платників податків.

Посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення оперативної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, за умови пред’явлення службового посвідчення та надання платнику податків (його посадовій особі) або особі, яка здійснює розрахункові та/або касові операції (при проведенні оперативної перевірки), під розписку:

1) направлень на перевірку, в яких зазначаються дата їх видачі, назва податкового органу, найменування платника податків, щодо якого проводиться перевірка (прізвище, ім’я, по батькові громадянина – підприємця, який перевіряється), ідентифікаційний код платника податків за ЄДРПО (ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків за ДРФО (або паспортних даних фізичної особи – платника податків, у разі внесення відповідної відмітки у паспорті при відмові від застосування ідентифікаційного номеру фізичної особи)), мета, підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада, звання та прізвище посадової особи податкового органу, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку є дійсними за умови наявності підпису керівника, скріпленого печаткою податкового органу;

2) копії рішення керівника податкового органу про проведення перевірки, в якому зазначаються підстави проведення такої перевірки, дата її початку та тривалість.

Ненадання цих документів платнику податків або посадовій особі платника податків, або особі, яка здійснює розрахункові та/або касові операції, або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цього пункту, є підставою для недопущення службових осіб податкового органу до проведення перевірки.

Направлення на перевірку є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення перевірки.

При відмові платника податків (його посадових осіб) або особи, яка здійснює розрахункові та/або касові операції, отримати під розписку документи, визначені частиною першою цього пункту, службовими особами податкового органу складається акт за встановленою центральним податковим органом України формою. Направлення на перевірку, акт про відмову від отримання направлення на перевірку та копії рішення про проведення перевірки є підставою для початку проведення такої перевірки.

Перед початком здійснення оперативної перевірки службові особи податкових органів зобов’язані внести запис до журналу реєстрації перевірок платника податків (у разі його надання для здійснення таких записів).

2⁴.3. Порядок та тривалість проведення оперативної перевірки.

Оперативна перевірка повинна здійснюватися з відома або у присутності керівника (його заступника) чи уповноваженої особи платника податків в порядку, встановленому Законом, або особи, яка здійснює розрахункові та/або касові операції (при здійсненні оперативної перевірки).

Перед початком оперативної перевірки може проводитися контрольна розрахункова операція.

Контрольна розрахункова операція – це розрахункова операція, яка здійснюється на місці проведення розрахунків за участю посадових осіб органів державної податкової служби до початку проведення оперативної перевірки такого суб’єкта.

У ході оперативної перевірки може проводитися обстеження процесу проведення суб’єктом господарювання розрахункових операцій (спостереження).

Обстеження (спостереження) процесу проведення суб’єктом господарювання розрахункових операцій – це контрольний захід, який застосовується органами державної податкової служби з метою встановлення реальних обсягів проведених суб’єктом господарювання розрахункових операцій.

Службові особи податкових органів, що контролюють виробництво та обіг спирту, виноматеріалів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та парфумерно-косметичної продукції, при проведенні контролю за показниками спиртовимірювальних апаратів, наявністю спеціальних технічних пристроїв, які фіксують дані про обсяг відвантаженого спирту і використання денатуруючих домішок, пломбування місць можливого доступу до спирту на підприємствах – виробниках спирту та спиртовмісної продукції всіх форм власності, забезпечуються безперешкодним доступом до приміщень акцизних складів, контрольно-вимірювальних приладів та місць пломбування.

Тривалість оперативної перевірки не повинна перевищувати 3 робочих днів, а у разі проведення обстеження (спостереження) процесу проведення платником податків розрахункових операцій – 7 робочих днів.

За результатами проведення оперативної перевірки у порядку, встановленому центральним податковим органом, складається акт перевірки (у разі відсутності порушень – довідка), один примірник якого у останній день перевірки вручається платнику податків.

„Стаття 2⁵ Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків.

Обмеження у підставах проведення позапланових та оперативних перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, які здійснюються за зверненням такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах порушеної кримінальної справи.

Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні перевірок платників податків, що здійснюються податковими органами, якщо такі перевірки не пов’язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні.

Перевірки платників податків податковою міліцією провадяться у порядку, встановленому Законом України „Про оперативно-розшукову діяльність”, Кримінально-процесуальним кодексом України, та іншими законами України.”

4) у статті 4:

4.1) підпункт „г” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 викласти в такій редакції:

„г) згідно із законами з питань оподаткування, зовнішньоекономічної діяльності та іншими актами законодавства, контроль за виконанням яких покладено на контролюючий орган, відповідальною особою за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), штрафних (фінансових) санкцій, у тому числі пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є такий контролюючий орган”.

5) у статті 5:

5.1) пункт 5.1 доповнити абзацом четвертим такого змісту:

„Податкове зобов’язання щодо суми податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету при нарахуванні/виплаті доходу на користь платника податку – фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, у граничний термін сплати до бюджету цього податку з такого доходу, встановлений законом з питань оподаткування доходів фізичних осіб.”

6) у статті 6:

6.1) доповнити пункт 6.1 після слова „податкового” словами „або іншого”;

6.2) у підпункті „б” підпункту 6.4.1 пункту 6.4 слова „внаслідок їх адміністративного оскарження” вилучити.

7) у статті 17:

7.1) у пункті 17.1.3 пункту 17.1 слова „недоплати (заниження суми податкового зобов’язання)” замінити словами „заниження податкового зобов’язання”, слова „така недоплата” замінити словами „таке заниження”, слова „строк недоплати” замінити словами „строк такого заниження”;

 7.2) у пункті 17.2:

абзац четвертий викласти в такій редакції :

„ Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками та сплачує до закінчення граничного строку сплати визначену такою декларацією суму податкового зобов’язання за такий звітний період, то штрафи визначені у цьому пункті не застосовуються. ”

     доповнити новим абзацом такого змісту:

     „У разі коли платник податків до початку його перевірки контролюючим органом не виконує будь-яку із зазначених у цьому пункті вимог, то штрафи визначені підпунктами 17.1.3-17.1.6 пункту 17.1. статті 17 Закону застосовуються на загальних підставах”.

2. У Законі України від 4 грудня 1990 року № 509-XII „Про державну податкову службу в Україні” (Відомості Верховної Ради України 1994 р., № 15, ст.84; 1995 р., № 1, ст.3; 1995 р., № 30, ст.229; 1996 р., № 31, ст.148; 1998 р., № 14, ст.61; 1998 р., № 25, ст.147; 1998 р., № 29, ст.190; 1999 р., № 42-43, ст.378; 2000 р., № 46, ст.397; 2001 р., № 10, ст.44; 2002 р., № 16, ст.114; 2002 р., № 17, ст.117; 2003 р., № 23, ст.149; 2003 р., № 30, ст.247; 2003 р., № 38, ст.319; 2005 р., № 10, ст.187; 2005 р., № 17, ст.267; 2005 р., № 18-19, ст.267):

1) Статтю 2 доповнити новим абзацом такого змісту:

„протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”.

2) Статтю 8 доповнити новим пунктом 18 такого змісту:

„18) проводить заходи із виявлення правопорушень, спрямованих на відмивання доходів, одержаних злочинних шляхом, та заходи щодо припинення таких правопорушень.”

3) Статтю 10 доповнити новим пунктом 19 такого змісту:

„19) проводять заходи із виявлення правопорушень, спрямованих на відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, та заходи щодо припинення таких правопорушень.”

4) у статті 11:

4.1) пункт 1 частини першої викласти в такій редакції:

“1) здійснювати перевірки платників податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ними податків та зборів (обов’язкових платежів), перевірки щодо наявності фактів, які можуть свідчити про легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, перевірки щодо виконання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи.”

4.2) абзац перший та другий пункту 2 частини першої викласти у такій редакції:

”2) здійснювати контроль за:

додержанням порядку проведення готівкових розрахунків у порядку, встановленому законодавством;

наявністю торгових патентів, свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону;”

4.3) в пункті 15 частини першої слово „керівників” вилучити, слова „підприємств, установ і організацій” замінити словами „платників податків”;

4.4) доповнити новим пунктом 18 частини першої такого змісту:

“18) одержувати від платників податків при проведенні документальних перевірок фінансову звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів)”;

4.5) частину другу викласти у такій редакції:

„Права, передбачені пунктами 1-9, 14, 15, 18 частини першої цієї статті, надаються посадовим особам органів державної податкової служби, а права, передбачені пунктами 10-13, 16 і 17, – головам державних податкових адміністрацій і начальникам державних податкових інспекцій та їх заступникам”;

5) статті 11¹ та 11² вилучити.

 6). Статтю 12 викласти у такій редакції:

 „12. Скасування та внесення змін до рішень органів державної податкової служби”

Державна податкова адміністрація України має право скасовувати рішення та вносити зміни до рішень органів державної податкової служби України, а державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі – скасовувати рішення підпорядкованих державних податкових інспекцій або вносити до них зміни у разі невідповідності цих рішень, або окремих їх положень, актам законодавства України, виявлення помилок, або невідповідності висновкам перевірок органів вищого рівня.

За таких же умов скасуванню або зміні підлягають власні рішення органів державної податкової служби.”

3. У Законі України від 5 квітня 2007 року № 877-V „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (Офіційний вісник України 2007 р., № 44, ст.1771; 2008 р., № 1, ст.1):

Частину другу статті 2 викласти у такій редакції:

„Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю, контролю в сфері ліцензування, державного пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, контролю за виробництвом цінних паперів, акцизних марок, документів суворої звітності та голографічних захисних елементів, контролю за проведенням лотерей і азартних ігор, контролю за дотриманням бюджетного і податкового законодавства, контролю за проведенням готівкових розрахунків та касових операцій, за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, використанням державного та комунального майна, банківського і страхового нагляду, інших видів спеціального державного контролю за діяльністю суб’єктів господарювання на ринку фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, а також оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя”.

4. У Законі України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 38, ст.315; 2001 р., № 7, ст.34):

1) у частині першій статті 15 слова „планових або позапланових” замінити словом „оперативних”;

2) статтю 16 викласти у такій редакції:

„Стаття 16. Контролюючі органи мають право здійснювати оперативні перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону у порядку, встановленому законодавством.”.

ІІ. Прикінцеві положення.

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України:

1) протягом двох місяців з дня опублікування цього Закону:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

    привести у відповідність із цим Законом свої нормативно-правові акти;

    забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

    2) протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону затвердити:

критерії, за якими оцінюється ступінь ризику господарської діяльності, для відбору платників податків до планових документальних перевірок.

3. До приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону вони застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Президент України

В. Ющенко