Нещодавно Державна податкова адміністрація України провела сеанс „прямої” телефонної лінії з питань: діяльності органів ДПС, оподаткува

 

Категорія: Податкові новини

«Гаряча» лінія була більше схожа на виробничу нараду за участі громадськості — як платників податків, так і колег з державних податкових інспекцій у районах. До «гарячої» команди очільника податкового відомства долучилися представники департаментів ДПА України. Для цього була вагома причина — першим розглядалося питання про діяльність органів ДПС. Тому кожен громадянин, порушивши ту чи іншу проблему перед Головою ДПА України, міг одразу вирішити її уже на рівні департаменту безпосередньо під час «прямої» телефонної лінії. Втім великої потреби у миттєвому розв’язанні поставлених запитань на цей раз не було. Усе завдяки активній відкритій політиці податківців. Адже на рівні районів, а віднедавна й областей, таке спілкування — звичне явище. Відтак платники податків постійно мають можливість отримати кваліфіковані роз’яснення з питань оподаткування. На загальноукраїнському рівні прямий зв’язок з платниками податків тримав контакт-центр ДПА України, який з початку року надав відповіді на понад 200 тис. поставлених платниками податків запитань. Можливо, для іншого відомства цього й достатньо. Але податкова у роботі з громадськістю завше на крок попереду. Наразі до вже набутої практики додалася «пряма» телефонна лінія з керівництвом ДПА України.

— Ми перші з державних центральних органів влади, хто відкрив прямий діалог з громадськістю, — наголошує Голова ДПА України Сергій Буряк.

Графік «прямих» телефонних ліній керівництва ДПА України з платниками податків охоплює увесь спектр діяльності податкової служби. Раніш учасники діалогу розглянули питання перевірок юридичних осіб, банківських та інших фінансових установ, контролю за розрахунковими операціями у сфері зовнішньоекономічної діяльності, торгівлі, громадського харчування та послуг, проблематику податкових пільг та контролю за правомірністю їх застосування, проблеми адміністрування податку на додану вартість, податку на прибуток та інших податків і зборів (обов’язкових платежів).

Надалі платники податків матимуть можливість обговорити з керівництвом ДПА України питання контролю за відшкодуванням податку на додану вартість, правильністю використання органами державної податкової служби права стягнення податкового боргу, а також дотриманням умов договорів про розстрочення та відстрочення податкових зобов’язань (боргу) платників податків на умовах податкового кредиту тощо.

В умовах фінансово-економічної кризи «пряма» телефонна лінія посилює ефективність адміністрування податків. Адже не лише вирішує окремі проблемні питання, а й дає змогу керівництву ДПА України загострити увагу платників податків на своєчасності надходжень платежів до бюджетів усіх рівнів.

— Податкова служба докладає максимум зусиль для виконання бюджетних призначень, — зазначає Голова ДПА України Сергій Буряк.

— І суспільство, і податкова адміністрація стають єдиним цілим у забезпеченні нормальної економічної політики, — додає заступник Голови ДПА України Сергій Лекарь. — І що найголовніше, разом створюємо належні умови роботи.

Одним словом, «пряма» телефонна лінія стає вагомим чинником у діяльності податкової служби. Як зазначають її учасники, вона не лише дає змогу вирішити проблеми, а й вказує на ділянки роботи податкової служби, які надалі слід буде посилити.

— Є кілька позитивів у даній дискусії, — зазначає Сергій Лекарь. — По-перше, ми отримуємо інформацію з першоджерел, по-друге, жодна заява не залишається без розгляду, по-третє, можемо зробити певні висновки, яким чином організовано роботу податкових інспекцій на місцях. Важливо, що багато людей, звертаючись з тими чи іншими пропозиціями та зауваженнями, говорять про недоліки в діяльності суб’єктів підприємницької діяльності. Це надає нам можливість своєчасно реагувати на зловживання.

Отож, «пряма» телефонна лінія таки справді залишає межі запитань та відповідей і переростає у виробничі наради за участю громадян. Учасники дискусій переконані, що вони дадуть позитивний результат.

Пропонуємо вашій увазі відповіді на запитання, поставлені під час «прямої» телефонної лінії.

 

Особою отримано у спадщину будинок. Чи повинна вона сплачувати податок з доходів фізичних осіб та в якому розмірі? Чи потрібно подавати декларацію?

 

По-перше, слід зазначити, що особами, відповідальними за сплату податку з доходів фізичних осіб до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Також на них покладено обов’язок включити вартість спадщини до складу загального річного доходу та відобразити її у річній податковій декларації про майновий стан і доходи. Але необхідно враховувати норму Закону України від 22.05.2003 р. № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» (за текстом — Закон № 889-ІV), якою встановлено різні ставки оподаткування доходів, отриманих у спадщину залежно від родинних стосунків.

Так, членами сім’ї фізичної особи є її дружина або чоловік, діти як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка (у тому числі усиновлені), батьки, баба або дід як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, брати чи сестри як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, онуки як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, інші утриманці такої фізичної особи або її опікуни, визнані такими згідно із законом.

Законом № 889-ІV чітко визначено, що членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

Нагадаємо, що при отриманні спадщини спадкоємцями, що є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення, об’єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою податку до будь-якого об’єкта спадщини;

при отриманні спадщини спадкоємцями, що не є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення, — за ставкою 5% до будь-якого об’єкта спадщини;

при отриманні спадщини будь-яким спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента — за ставкою 15% до будь-якого об’єкта спадщини.

Подання декларації про доходи для спадкоємців є обов’язком, а не добровільним вчинком. Але подавати її повинні лише ті особи, які мають сплатити податок з доходів фізичних осіб з отриманої спадщини.

Фізичні особи — платники податку, які одержали дохід у вигляді спадщини, який оподатковується за нульовою ставкою, не повинні подавати декларацію про доходи, але за умови відсутності інших підстав для подання такої декларації.

 

Неповнолітня дитина отримала у спадок нерухоме майно. Чи застосовується до неї обов’язок щодо подання декларації?

 

Пільг щодо оподаткування доходу, отриманого платником податку — спадкоємцем внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав, Законом № 889-ІV не передбачено.

Водночас зазначеним Законом передбачено звільнення тих неповнолітніх осіб, які перебувають на повному утриманні інших осіб та/або держави станом на кінець звітного податкового року. Неповнолітньою вважається дитина віком від 14 до 18 років (п. 2 ст. 6 Сімейного кодексу України). Отже, неповнолітні особи, які не перебувають на повному утриманні інших осіб, від обов’язку подання річних податкових декларацій не звільнені.

При цьому згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 р. № 3 інші особи — це особи, в сім’ї яких виховується дитина. Ними можуть бути тітка, дядько, двоюрідні сестра, брат, а також сусіди чи інші сторонні особи.

Згідно з п. 1 ст. 242 Цивільного кодексу України батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Отже, подати річну декларацію за неповнолітню дитину і забезпечити сплату податку з доходів, одержаних такою дитиною, повинні її батьки.

 

Дитина навчається в університеті, навчання оплачувала мати і квитанції оформлені на її ім’я. Але в даний час мати не має постійного місця роботи. Чи може в такому випадку батько дитини скористатися податковим кредитом?

 

Ні, не може.

Податковий кредит — це сума (вартість) витрат, фактично понесених платником податку — резидентом протягом звітного податкового року, в тому числі у зв’язку з компенсацією вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім’ї першого ступеня споріднення.

При цьому Законом № 889-ІV не передбачено солідарне (сімейне) виконання обов’язку щодо сплати податку з одержаних всіма членами сім’ї доходів, так само як не передбачено повернення податку з бюджету з розрахунку загального сімейного оподатковуваного доходу.

До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат. Тобто в квитанціях на оплату навчання має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові саме того платника податку, який претендує на податковий кредит.

Отже, якщо в квитанціях на оплату навчання зазначено іншу особу (не батька), то претендувати на отримання податкового кредиту щодо навчання дитини батько не може.

 

У власника викрали автомобіль. Чи повинен він сплачувати податок з власників транспортних засобів за викрадений автомобіль?

 

Податок з власників транспортних засобів регулюється Законом України від 11.12.91 р. № 1963-XII
«Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (за текстом — Закон № 1963-ХІІ). У разі викрадення транспортного засобу податок його власником не сплачується, якщо факт викрадення підтверджується відповідними документами органів, якими порушено відповідну кримінальну справу.

Тобто в разі викрадення транспортного засобу платник має право припинити сплату податку з власників транспортних засобів.

 

В якому розмірі платник повинен сплачувати податок з власників транспортних засобів при знятті транспортного засобу з реєстрації — за повний рік чи за кількість місяців поточного року, протягом яких транспортний засіб був зареєстрований?

 

Законом № 1963-ХІІ визначено, що сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у ст. 3 цього Закону. За транспортні засоби, придбані протягом року, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

Враховуючи те, що норми ст. 6 Закону № 1963-ХІІ передбачають сплату податку за транспортні засоби, придбані фізичними особами протягом року, крім тих, які вперше реєструються в Україні, залежно від кількості місяців, що залишились до кінця року, при знятті з обліку транспортного засобу власник повинен пред’явити квитанцію про сплату податку за попередній рік, якщо автомобіль був зареєстрований в попередньому році, та за кількість місяців поточного року, протягом яких транспортний засіб був зареєстрований, включаючи місяць зняття з обліку.

 

Чи можна одержати податковий кредит щодо сплачених за іпотечним кредитом процентів, якщо платник податку ще не зареєстрований за адресою квартири, яка будується за рахунок іпотечного кредиту?

 

Ні, це не відповідає вимогам законодавства. Законом № 889-ІV визначено, що право платника на податковий кредит виникає у разі, якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи придбавається житловий будинок (квартира, кімната), визначений таким платником податку як основне місце його проживання.

Таке визначення здійснюється платником податку самостійно, зокрема, шляхом реєстрації (внесення відомостей до паспортного документа такого платника податку) об’єкта житлової іпотеки його місцем проживання відповідно до норм Закону України від 11.12.2003 р. № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

 

Особа має земельну ділянку у користуванні за договором оренди. Чи повинна вона сплачувати плату за землю за користування земельною ділянкою до державної реєстрації договору оренди?

 

Законом України від 03.07.92 р. № 2535-ХІІ «Про плату за землю» (за текстом — Закон № 2535-ХІІ) визначено що, об’єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб’єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар. Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Земельним кодексом України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Використовувати земельну ділянку, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, — договір оренди такої земельної ділянки.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (Закон України від 06.10.98 р. № 161-ХIV «Про оренду землі»).

Тобто якщо суб’єкт господарювання або громадянин після рішення органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації набув права власності або права користування земельними ділянками та користується земельною ділянкою до укладання договору оренди державної або комунальної власності, то така особа повинна сплачувати земельний податок до державної реєстрації договору оренди.

 

Фізична особа має у власності земельну ділянку, але не використовує її. Чи сплачується земельний податок у такому випадку?

 

Зазначимо, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада.

Згідно із Земельним кодексом України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Враховуючи вищезазначене, фізичні особи, які мають у власності земельну ділянку, але не використовують її, є платниками податку за землю і повинні сплачувати земельний податок на загальних підставах.

 

Чи застосовується штраф за несвоєчасну сплату єдиного податку?

 

У Законі України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зазначено, що у разі, коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов’язання платника податків за причинами, не пов’язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму податкового зобов’язання у строки, встановлені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності — протягом 10 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Указом Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» визначено граничний строк сплати єдиного податку — не пізніше 20 числа місяця, наступного за тим, в якому здійснювалась попередня сплата єдиного податку. Отже, суб’єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку.

 

Наше підприємство організувало проведення щеплення всім працівникам. Чи підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб такі послуги?

 

Ні, не підлягають. Згідно з пп. 4.3.22 п. 4.3 ст. 4 Закону № 889-IV кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку його працедавцем за рахунок коштів, які залишаються після оподаткування такого працедавця податком на прибуток підприємства, за наявності відповідних підтвердних документів, крім витрат, зазначених у підпунктах «а» — «з» пп. 5.3.4 п. 5.3 ст. 5 цього Закону, не включаються до складу його загального оподатковуваного доходу.

 

Студент влітку працював за договором два місяці. Чи має він право на звернення за податковим кредитом?

 

Податковий кредит — це сума (вартість) витрат, фактично понесених платником податку — резидентом протягом звітного податкового року, в тому числі у зв’язку з оплатою вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім’ї першого ступеня споріднення (чоловік, дружина, діти), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу. До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною тощо. Тобто у підтвердних документах мають бути зазначені безпосередньо дані (прізвище, ім’я, по батькові) платника податку, який претендує на податковий кредит. Якщо у платіжних документах на оплату вартості навчання зазначено, що платіж прийнято від іншої, ніж такий платник податку особи, то ця сплачена сума не може бути включена до податкового кредиту такого платника податку.

Крім того, Законом № 889-ІV встановлено обмеження щодо неперевищення сум нарахованого платником податку податкового кредиту понад суму загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом року як заробітна плата. Згідно із визначенням поняття «заробітна плата», наведеним у Законі № 889-ІV, — це доходи, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму. При укладанні трудового договору з працівником працедавець видає наказ про зарахування його на роботу, на підставі якого робиться відмітка у трудовій книжці такого працівника про прийняття його на роботу на відповідну посаду.

Таким чином, якщо студент у звітному році навчався, працював і отримував заробітну плату, то він за наслідками звітного року є платником податку з доходів фізичних осіб і має право на звернення за податковим кредитом за умови додержання ним вимог зазначеного Закону.

Якщо ж студент протягом звітного року одержував доходи від виконання договорів цивільно-правового характеру (разового договору, договору підряду тощо), які не є трудовими договорами, то члени його сім’ї першого ступеня споріднення мають право на податковий кредит щодо сум, сплачених за навчання такого студента.

 

До свята Нового року планується надати працівникам подарунки в межах 1000 грн. Як утримувати податок з доходів фізичних осіб з таких доходів? 

 

При нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об’єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за відповідною формулою.

Водночас відповідно до Закону України від 16.07.99 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» нарахування є одним із основних принципів бухгалтерського обліку, який передбачає відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності працедавця в момент їх виникнення доходів найманих працівників та витрат підприємства на оплату праці. При цьому підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність виключно у грошовій одиниці України.

Оподаткування доходів, одержаних від податкових агентів не у грошовому вигляді, здійснюється шляхом включення до загального місячного оподатковуваного доходу таких платників податку і оподатковується за ставкою 15%.

 

Працівник був у відрядженні, використовуючи власний автомобіль. Йому відшкодовано вартість витрат на пально-мастильні матеріали. Чи підлягають ці кошти оподаткуванню?

 

Витрати на пально-мастильні матеріали при відрядженні працівника до складу витрат на відрядження не включаються.

Законом № 889-ІV дано визначення доходу — це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду.

Кінцевий перелік доходів, які не підлягають оподаткуванню, визначено у ст. 4 даного Закону. Такий вид доходів фізичних осіб, як компенсація витрат за використання власного автотранспорту у виробничих цілях, в тому числі вартість використаного пального, у цьому переліку відсутні.

Водночас слід зазначити, що кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються платнику податку його працедавцем, якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку, розглядаються як додаткові блага і оподатковуються податковим агентом у складі загального місячного оподатковуваного доходу їх отримувача за ставкою 15%.

 

Як оподатковується матеріальна допомога на оздоровлення, яка виплачується всім працівникам підприємства згідно з колективним договором?

 

Якщо виплату допомоги, наприклад, на оздоровлення, передбачено в працедавця положеннями про оплату праці найманих працівників (галузевою угодою, колективним договором, контрактом тощо), прийнятими згідно з нормами трудового законодавства, i вона провадиться за рахунок фонду оплати праці, то така матеріальна допомога з метою оподаткування розглядається як заробітна плата i вся сума такої допомоги повинна включатися до складу загального місячного оподатковуваного доходу її отримувача та оподатковуватися за ставкою 15%.

---